Інформуємо, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій — зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У документах, які стосуються оголошення простою, в тому числі наказах чи розпорядженнях вищих за рівнем органів, має бути обов’язково зазначено конкретну організаційну причину, яка перешкоджає виконанню робіт.
За умов періоду воєнного стану це можуть бути:
- проведення активних бойових дій у місцевості, де розташований заклад освіти;
- окупація території, де розташований заклад освіти;
- знищення або руйнування приміщення закладу освіти внаслідок бойових дій;
- відсутність технічних умов для виконання робіт (відсутність електропостачання, зв’язку тощо).
Підстава, як зменшення навантаження на фонд оплати праці, не може бути причиною простою, оскільки не належить ані до організаційних, ані до технічних умов роботи.
Про початок простою складається акт (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві»), в якому фіксуються причини, що зумовили призупинення роботи.
Як наголошує освітній омбудсмен Сергій Горбачов, у конкретному закладі освіти оголосити простій можуть лише у випадку, якщо це умова для всього колективу, тобто якщо заклад освіти вимушений призупинити роботу. Або окремо працівнику, який не може виконувати роботу дистанційно через відсутність техніки, інтернету.
Рішення щодо оголошення простою приймає роботодавець. Працівник у разі незгоди із цим рішенням має право його оскаржити до суду, комісії з трудових спорів, а також подати скаргу до органів Державної служби з питань праці.
Для ефективного захисту своїх прав працівник може спочатку написати скаргу до територіального органу Держпраці, а вже за матеріалами відповіді звернутися до суду.
Тамара Посипайко, юрисконсульт Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України
