Літній період для педагогічних працівників є не лише часом відпочинку та відновлення сил, а й гарантованим правом, закріпленим законодавством України. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються з метою забезпечення їхнього права на відпочинок, охорони здоров’я та працездатності. Щоб уникнути проблем та порушення права на відпустку важливо, щоб педагогічні та інші працівники закладів освіти, а також керівники цих закладів враховували зміни в законодавстві щодо надання відпусток.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань” з 24.12.2023 року набрали чинності зміни до законів України “Про відпустки”, “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, до Кодексу законів про працю України.
Право працівників на щорічну основну відпустку регулюється Законом України “Про відпустки” (стаття 6), який гарантує працівникам право на щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю не менше ніж 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Для педагогічних працівників закладів освіти різних типів і рівнів акредитації тривалість щорічної основної відпустки є більшою і визначається постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346«Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам».
Згідно з цією постановою, тривалість щорічної основної відпустки для більшості педагогічних працівників становить 56 календарних днів.
Однією з особливостей надання щорічної основної відпустки педагогічним працівникам є її переважне надання в період літніх канікул, незалежно від часу прийняття їх на роботу. Це прямо передбачено частиною 5 статті 10 Закону України “Про відпустки”: “Педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам закладів освіти щорічні основні відпустки повної тривалості надаються, як правило, під час літніх канікул”.
Отже, адміністрація закладу освіти зобов’язана планувати графік відпусток педагогічних працівників таким чином, щоб їхня щорічна основна відпустка припадала саме на літній період.
Внесені зміни до частини 1 статті 5 Закону України “Про відпустки”, яка встановлює, що тривалість відпусток визначається зазначеним законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України, а тепер також і трудовим та/або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Відповідні зміни внесені й до статті 76 Кодексу законів про працю України щодо щорічних додаткових відпусток, яка визначає, що тривалість таких відпусток, умови та порядок їх надання тепер встановлюються не лише нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором.
Крім основної відпустки, педагогічні працівники можуть мати право на щорічні додаткові відпустки за:
- Роботу із шкідливими і важкими умовами праці: Тривалість цієї відпустки визначається результатами атестації робочих місць та відповідними нормативно-правовими актами (стаття 7 Закону України “Про відпустки” та постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці”).
- Особливий характер праці: До цієї категорії належить, зокрема, ненормований робочий день. Для педагогічних працівників закладів освіти, які працюють на посадах, пов’язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, тривалість цієї відпустки може становити до 7 календарних днів (стаття 8 Закону України “Про відпустки” та постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290).
- Інші види додаткових відпусток, передбачені колективним договором в межах чинного законодавства.
Важливо зазначити, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, за винятком працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, де ця тривалість не може перевищувати 69 календарних днів (частина третя статті 10 Закону України “Про відпустки”).
Тамара Посипайко, юрисконсульт Черкаської обласної організації Профспілки
